Різне

Сьогоді у нас цікава тема про потойбічне. Тут не обійшлося без відра кави. Бо я готував статтю від простого радянського журнала. Але потім почав цікавитись і все більше і більше і глибше і ось шо вийшло.

Полтергейст після «Юного техніка»: 37 років у пошуках доказів

Як змінювалося ставлення до одного з найдивніших феноменів, від радянського «біополя» до відео на YouTube — через 11 конкретних історій, 1989–2026

У 1989 році журнал «Юний технік» надрукував матеріал про «барабашку» — так у пізньому СРСР жартома й серйозно називали полтергейст, який нібито оселився в кімнаті московського гуртожитку. Це був типовий текст своєї епохи: явище описували не мовою демонології, а мовою навколонаукового, типу  «психокінез», «біополе», «електромагнітні аномалії». Найгучнішим «доказом» тих років була ленінградка Ніна Кулагіна, яку роками вивчали радянські фізики — аж поки покадровий аналіз плівки не показав приховані нейлонові нитки й магніт.

Це і є сюжет усієї цієї статті в мініатюрі: явище, яке привертає серйозних дослідників, обростає документацією та і зрештою впирається в те саме запитання, яке ставили ще у 1989-му. За 37 років змінилися інструменти: диктофон поступився цифровій камері, відео камера — камері спостереження, а камера спостереження — смартфону в кишені кожного свідка. Але чи змінилася сама природа доказів?

Щоб відповісти чесно, я не брав «найвідоміші» кейси. Я хотів зібрати ті, що мають реальну документацію — незалежні джерела, іменованих дослідників, фото- чи відеоматеріали, поліцейські або наукові звіти — і навмисно перемішати типи, щоб вибірка не тягнула висновок в один бік.

Тип кейсуЩо нам дає
👻 Вважається реальнимЩо прихильники вважають доказами
🎭 Викритий обманЯк працює містифікація
❓ НерозгаданийДе реально залишаються питання
🧠 Психологічний / науковийЩо пояснює сучасна наука
Важлива примітка про методологію: значна частина «доказів» полтергейста існує лише у вигляді газетних статей, які 30 років переписують одна з одної, або записів у блогах без незалежної перевірки. Там, де джерела слабкі, я позначаю це прямо в картці — оцінка доказовості враховує не лише «сталося щось дивне», а й «наскільки добре це задокументовано».

1989 — точка відліку

Стаття «Юного техніка» пропонувала типовий для пізньорадянської науково-популярної преси набір пояснень: щось середнє між фізикою і містикою — «психокінез» як нібито відкрита, але не пояснена здатність психіки впливати на матерію, «біополе» як умовна енергетична оболонка людини, електромагнітні аномалії — і вже тоді, поруч, обережні застереження про містифікацію. Показово, що найвідоміший «випробувальний» кейс епохи — Ніна Кулагіна — закінчився викриттям: приховані нитки й магніт під час покадрового перегляду плівки. Це та сама модель, яку ми побачимо ще шість разів у цій статті: спершу серйозні дослідники, потім документація, потім — питання, яке ніхто остаточно не закриває.

1990-ті

Три дуже різні історії — і жодна з них не тягне на «сильний доказ». Це саме по собі показовий результат: навіть після ретельного відбору найкраще задокументовані кейси десятиліття виявляються або спростованими, або слабко підтвердженими.

🎭 Фото «привида дівчинки» з ратуші Вема — Шропшир, Англія, 1995

THE WEM GHOST PHOTOGRAPH EXPOSED – EuroparanormalGhost picture mystery resolved

📅 19 листопада 1995, Вем, Шропшир, Англія (обман викрито у 2010)

🏠 Фотограф-аматор Тоні О’Рахіллі знімав пожежу в ратуші Вема і згодом виявив на знімку постать дівчини в старомодному одязі серед вогню. Місцева легенда пов’язала це з 14-річною Джейн Черм, яку звинувачували в пожежі 1677 року.

👥 Заявник — сам О’Рахіллі; фото облетіло світові медіа.

📸 Одна фотографія. Жодних інших свідків «дівчинки», відео немає.

🔬 У 2010 році місцевий житель Браян Лір впізнав ту саму дівчинку на старій листівці 1922 року з газетної рубрики «Фото минулого».

🧪 Пояснення: композит/подвійна експозиція з уже наявного зображення.

🎭 Обман встановлено: «привид» — це фотографія реальної живої дівчинки з 1922 року. О’Рахіллі помер 2005-го, так і не визнавши підробки.

⚖️ Факт: зображення на фото 1995 року збігається з листівкою 1922 року.

Точна техніка підробки — невідома, бо автор помер до викриття.

📊 Оцінка доказовості: 🔴 спростовано — класичний випадок фотомістифікації, розкритий через 15 років незалежно від автора.

Джерела: Wikipedia: Wem Town Hall, Shropshire Star, Ghost Theory

 

 

 

❓ Полтергейст Маккензі — цвинтар Грейфраєрс, Единбург, з 1998

The MacKenzie Poltergeist at Greyfriars Kirkyard - Auld ...

📅 Початок 1998 (злам мавзолею сера Джорджа Маккензі), заяви тривають 25+ років

🏠 Бездомний чоловік проник у зачинений склеп «Кривавого» Маккензі й вийшов із незрозумілими подряпинами. Відтоді сотні відвідувачів нічних екскурсій повідомляють про подряпини, укуси, опіки, непритомність у «В’язниці ковенантерів».

👥 В основному платні учасники екскурсії «City of the Dead» — оператор заявляє про 500+ зафіксованих «нападів» за 25 років.

📸 Фото подряпин/синців у відвідувачів, внутрішній журнал інцидентів туроператора. Незалежної медичної чи судової фіксації не знайдено, відео нападу «в моменті» немає.

🔬 Формального дослідження SPR чи академічного парапсихолога по цьому кейсу не виявлено — облік веде сама комерційна туркомпанія.

🧪 Прихильники: злий дух Маккензі. Скептичні гіпотези для подібних масових феноменів загалом: ефект очікування, тісний темний простір, наявні дрібні травми, які приписують «нападу» в стані збудження — але формального скептичного дослідження саме цього кейса не було.

🎭 Формально обман не доведено, але є явний конфлікт інтересів: єдиний «архів» веде компанія, яка продає квитки на цю ж легенду.

⚖️ Факт: це одна з найцитованіших «локацій із привидами» у Британії з великим об’ємом відгуків відвідувачів.

Механізм подряпин; жодної незалежної перевірки «журналу інцидентів» не існує.

📊 Оцінка доказовості: 🟠 слабка — величезна за обсягом і славою, але єдиний джерело документації комерційно зацікавлене.

Джерела: Headcount Coffee, Love Scotland

 

❓ Аскизький полтергейст — Хакасія, Росія, 1994–1995

📅 Серпень 1994 – 1995, село Аскиз, Республіка Хакасія

🏠 У чотириквартирному будинку на вулиці Перемоги мешканці місяцями повідомляли про полтергейст-активність, яка нібито завершилася двома смертями без встановленої медичної причини.

👥 Місцеві мешканці; на місці працювала група Сибірського дослідницького центру аномальних явищ (Томський політехнічний університет) під керівництвом Юрія Якличкіна.

📸 Свідчення мешканців, зібрані дослідниками; протоколи розтину (причину смерті не встановлено). Фото- чи відеоматеріалів не виявлено.

🔬 Група Якличкіна; за деякими даними — перша російськомовна монографія про окремий кейс полтергейста (1996).

🧪 Пояснення дослідників — «психофізичний вплив на нейромережі, що керують серцем» — формулювання, яке не має статусу в медицині; незалежної токсикологічної чи кримінальної перевірки не знайдено.

🎭 Обману не встановлено, але й причину смертей ніхто незалежно не перевіряв.

⚖️ Факт: заяви кількох мешканців протягом місяців; дві смерті справді сталися в цей період.

Причина обох смертей; чи є зв’язок із «полтергейстом» власною інтерпретацією дослідників, а не доведеним фактом.

📊 Оцінка доказовості: 🟠 слабка/спірна — смерті реальні й задокументовані, але причиново-наслідковий зв’язок заявляють самі дослідники-парапсихологи без незалежної перевірки.

⚠️ Джерела цього кейсу — переважно російськомовні таблоїди й блоги; журналістики розслідувального рівня чи рецензованих публікацій не знайдено. Подавати з відповідним застереженням.

Джерела: Мракопедія, Shansonline

🧠 Науковий бонус десятиліття: у 1998 році інженер Кавентрійського університету Вік Тенді пояснив «відчуття присутності» у власній лабораторії стоячою хвилею інфразвуку ~19 Гц від нового вентилятора — саме на межі чутності. Коли вентилятор вимкнули, «привид» зник. Це один із найбільш відтворюваних натуралістичних механізмів, який пояснює відчуття, які часто фольклоризують як полтергейст. Опубліковано в Journal of the SPR (1998). Джерело: Wikipedia: Vic Tandy.

2000-ні

Тут з’являються цифрові камери, кращі аудіозаписи, ранні датчики — і саме тут документація вперше сягає інституційного рівня: до одного з кейсів безпосередньо доклалося Товариство психічних досліджень (SPR).

👻 Полтергейст Саут-Шилдс — Тайнсайд, Англія, 2005–2006

Полтергейст 1989–2026: хронологія одного питання, на яке так і не відповіли

📅 Грудень 2005 – кінець 2006, будинок 42 на Лок-стріт, Саут-Шилдс, Північно-Східна Англія

🏠 Молода пара з малим сином повідомляла про наростаючі явища: предмети, що літали, «порізи» на тілі чоловіка без видимої причини, пляшку з водою, що місяцями балансувала на ребрі, голоси, іграшки, що «розмовляли», повідомлення на дитячій дошці для малювання.

👥 Родина (імена не розкриваються); дослідники Майк Хеллоуелл і Даррен Рітсон із липня 2006, книга 2007–2008.

📸 Фото зміщених предметів, аудіозаписи, відео, диктофонні записи нібито аномальних голосів; дослідники заявляють про 17+ підписаних свідчень.

🔬 Ален Мерді, голова Комітету спонтанних випадків SPR, відвідав архів у жовтні 2009 і опублікував нотатку в Journal of the SPR (том 74.2, №899, квітень 2010).

🧪 Прихильники — полтергейст/RSPK; критики закидали авторам книги, що вони контролюють доступ до власного архіву доказів і оприлюднили лише одне відео низької якості (таблоїду The Sun).

🎭 Формально обману не доведено, але контроль над доступом до доказів — тривожний сигнал, хоч і не доказ фальсифікації.

⚖️ Факт: існує задокументований, книжкового обсягу кейс з іменованими дослідниками, і представник SPR підтверджує, що бачив первинні матеріали.

Самі явища; а також — чи витримає закритий архів повністю незалежну перевірку.

📊 Оцінка доказовості: 🟡 середня — найбільш «інституційно підтверджений» кейс у цій добірці, але ослаблений контролем авторів над доказами.

Джерела: The History Press, Spooky Isles, ResearchGate

 

❓ «Брат Долі» — ферма Пенайфордд, Північний Вельс, 1998–2002+

📅 Початок жовтень 1998, публікація дослідження 2002; явища тривали роками

Brother Doli: Tangnefedd stain [Photo: Michael Daniels]

🏠 У будинку Девіда й Роуз-Мері Гауер на стінах усередині й зовні з’являлися незрозумілі плями та вирізьблені написи — переважно релігійна символіка й слова валлійською.

👥 Родина Гауер; формально досліджував парапсихолог д-р Майкл Деніелс.

📸 Фотодокументація плям і різьблень за 14 візитів у 2000–2001; на одній стіні встановили відеоспостереження з таймлапсом.

🔬 Д-р Майкл Деніелс, публікація 2002 року.

🧪 Родина — паранормальне; сам Деніелс відкрито підозрював обман.

🎭 Остаточно не доведено, але сильно підозрюється: Деніелс жодного разу особисто не бачив явище наживо, а в єдиний момент, коли на стіні під відеонаглядом з’явився новий напис, запис саме «не спрацював» — сам дослідник назвав це «підозрілою обставиною».

⚖️ Факт: парапсихолог з обладнанням (таймлапс-відео) провів пряме розслідування і за ~14 візитів не зафіксував явище.

Як і коли насправді з’являються написи; сам дослідник підсумовує генуїнною невизначеністю, а не розв’язанням.

📊 Оцінка доказовості: 🟡 спірна — рідкісний приклад добре інструментованого кейсу, де сам дослідник каже «не можу ні виключити обман, ні довести його».

Джерела: Tom Ruffles blog, PsychicScience.org

 

🎭 «Фотима» — говорючий полтергейст поблизу Томська, Росія, 1997–2001

📅 Грудень 1997 – серпень 2001, селище Світлий поблизу Томська

🏠 У квартирі родини Кисляков сутність на прізвисько «Фотима» нібито почала розмовляти, а згодом — «виходити в телефонну мережу» й телефонувати мешканцям Томська та селища.

👥 Анатолій Кисляков; дослідники Григорій Токаренко, Володимир Уральцев, Віктор Фефелов — останній нібито передавав поліції «підказки» про зниклих людей від «сутності».

📸 Заявлений «багатогодинний відеоархів» 1998–2001, оглянутий журналісткою «Комсомольської правди» 2017 року.

🔬 Незалежного аудіофорензичного аналізу «голосу» не знайдено; документація — блоги (LiveJournal) та одна таблоїдна публікація, не рецензовані джерела.

🧪 Прихильники — паранормальне; твердження про «полтергейста, що дзвонить по телефону» технічно настільки неправдоподібне, що вказує або на фабрикацію, або на розіграші з дзвінками.

🎭 Формального викриття не знайдено, але сама природа заяв — головний червоний прапорець.

⚖️ Факт: існує самвидавна/блогова документація з іменованими місцевими учасниками.

Практично все — якість джерел надто низька, щоб щось стверджувати впевнено.

📊 Оцінка доказовості: 🔴 слабка, ймовірний обман/хибна інтерпретація.

⚠️ Джерела — LiveJournal, блоги, одна таблоїдна публікація; незалежного форензичного аналізу немає. Включено як приклад жанру, а не як сильний доказ.

Джерела: levhudoi.blogspot.com

2010-ті

Era YouTube, CCTV і смартфонів кардинально змінює природу «доказів»: тепер практично будь-хто може мати відео — питання лише в тому, наскільки легко його підробити й наскільки серйозно хтось перевіряє контекст.

❓ «Будинок демона» Латойї Аммонс — Гері, Індіана, США, 2011–2013

photo of 200 demons house

📅 Листопад 2011 – лютий 2013 (справу офіційно закрито), 3860 Carolina Street, Гері, Індіана

🏠 Латойя Аммонс, її мати й троє дітей повідомляли про чорних мух, кроки, тінисту постать, а найдраматичніше — під час візиту до лікаря у квітні 2012 один із синів нібито був кинутий об стіну; дітей тимчасово вилучила служба у справах дітей.

👥 Родина Аммонс; соцпрацівниця Валері Вашингтон; поліція; лікар Джеффрі Оньєкву; пізніше команда Зака Багана («Ghost Adventures») викупила й знесла будинок (фільм Demon House, 2018).

📸 Офіційні протоколи служби у справах дітей і поліції (реальні документи, підтверджені Indianapolis Star), «тіньове» фото (пізніше пояснене цифровим артефактом), свідчення медсестри й психолога.

🔬 Служба у справах дітей, поліція, лікарі; скептично переглянув справу Джо Ніккелл (Комітет наукового скептицизму) у статті Skeptical Inquirer 2014 року.

🧪 Родина/частина духовенства — одержимість; Ніккелл — навіюваність, стрес через бідність, розглядає версію синдрому Мюнхгаузена за дорученням; психологиня, що оглядала молодшого сина, зауважила, що «одержима» поведінка проявлялася лише під прямим тиском.

🎭 Юридично «обману» не встановлено, але служба у справах дітей визнала недбалість (не надприродну шкоду) — дітей забрали через безпритульність/прогули, а не демонів.

⚖️ Факт: реальні державні протоколи існують; втрата й повернення опіки задокументовані як наслідок недбалості, а не одержимості.

Свідчення медсестри й клініциста про те, що дитину «кинуло» об стіну, так і не отримали побутового пояснення.

📊 Оцінка доказовості: 🟡 спірна — незвично добре задокументований державними органами кейс, але паранормальні заяви спираються на кілька драматичних моментів, оспорюваних кваліфікованим скептиком.

Джерела: Wikipedia, Skeptical Inquirer

🎭 Полтергейст у ресторані Jimmy’s World Grill — Лутон, Англія, ~2015

 

📅 Приблизно 2015, Лутон, Англія

🏠 Клієнт почув гуркіт; на записі CCTV було видно, як тарілка, столові прибори й стілець падають/рухаються з порожнього столу, коли поруч нікого немає.

👥 Керівник ресторану Рехан Анвар; клієнт, що повідомив про інцидент.

📸 Один запис CCTV, широко розповсюджений через YouTube/Tumblr/таблоїди.

🔬 Формального розслідування паранормальним товариством не знайдено — суто вірусний інтернет-контент.

🧪 Прихильники — паранормальне; скептики вказують на легкість підробки невидимою волосінню й на мертву зону поза кадром прямо перед столом.

🎭 Формально не підтверджено, але технічна критика (волосінь, сліпа зона, відсутність інших свідків, крім самого запису) достатньо сильна, щоб більшість скептиків вважали це постановкою.

⚖️ Факт: відео справді знято в цьому ресторані.

Особу «жартівника», якщо він був, так і не встановили.

📊 Оцінка доказовості: 🟠 слабка, схиляється до обману — типовий приклад жанру CCTV-вірусності 2010-х: ефектна картинка, нуль незалежного розслідування, правдоподібний низькотехнологічний спосіб підробки.

Джерела: Unexplained Mysteries

 

🔴 «Готель з привидами» у Малайзії — вірусне відео, поширене 2016

📅 Відео стало вірусним наприкінці 2016; фактично знято в 2015

🏠 На кадрах жінку нібито скидає зі стільця, а стіл — жбурляє через кімнату їдальні без видимої причини.

👥 Іменованих реальних свідків під час вірусного поширення не знайшлося.

📸 Один відеокліп, підхоплений великими виданнями, включно з Daily Mail.

🔬 Неформально розслідували блогери-дебанкери (Anomalies Research Society), які відстежили джерело.

🧪 Пояснення знайдено: кадри — сцена з малайзійського документального фільму-драматизації 2015 року Bangunan, який заявляв, що знятий у реально «переслідуваній» будівлі, але був постановочним фільмом, а не спонтанним записом CCTV.

🎭 Це не «обман» самих режисерів (вони знімали документальну драму), а класичний випадок вирваного з контексту перепакування — постановочну сцену видали за «реальне відео CCTV».

⚖️ Факт: справжнє походження кадрів (конкретний фільм 2015 року) встановлено.

Чи витримують незалежну перевірку власні заяви фільму про «справжню будівлю без спецефектів» — не підтверджено.

📊 Оцінка доказовості: 🔴 спростовано як подано — цифрова вірусність позбавила відео контексту; ілюструє, як «докази» цифрової епохи циркулюють у відриві від джерела.

Джерела: Higgypop, Anomalies Research Society

🧠 Науковий бонус десятиліття: у 2011 році журнал Neurocase опублікував рецензований клінічний випадок людини з «полтергейст-подібними» переживаннями, дослідженими через кількісну ЕЕГ і локалізацію джерела сигналу (sLORETA) — спробу знайти нейрофізіологічний, а не паранормальний корелят явища. Доступний лише реферат, тож деталі варто перевіряти окремо. Джерело: Tandfonline.

2020-ті

Головна риса десятиліття — не нові якісні розслідування, а вибух низькоякісних вірусних заяв у локальних медіа й соцмережах при майже повній відсутності іменованих професійних дослідників чи наукового супроводу. Це саме те запитання, яке я ставлю в кінці статті.

❓ Загадкові пожежі в Дханбаді — Джаркханд, Індія, 2025

📅 З 27 лютого 2025, місцевість Мастерпара, Дханбад, штат Джаркханд, Індія

🏠 У будинку Аншумана Чаудхарі неодноразово й нібито спонтанно спалахували пожежі в різних місцях (штори, шафи, речі) навіть після відключення електрики. Родину, включно з літніми батьками, дружиною й дочкою, змусили покинути дім.

👥 Родина Чаудхарі; пожежна служба (початково безрезультатно); тричленна наукова команда Центрального інституту дослідження вугільних пожеж (CIMFR) — вчені Сантош Рай, Девашіш Мішра, Н. К. Могалі, надіслана заступником комісара Дханбада.

📸 Огляд місця справжньою державною науковою установою; масштабне висвітлення хіндімовними ЗМІ (ETV Bharat, Aaj Tak).

🔬 CIMFR — реальна, кваліфікована наукова установа (зазвичай займається виявленням пожеж у вугільних шахтах) — безпосередньо обстежила об’єкт.

🧪 Пожежна служба причини не знайшла; CIMFR виключила витік газу, але прямо визнала, що явище виходить за межі їхньої звичайної експертизи, і причину не встановила.

🎭 Обману не встановлено.

⚖️ Факт: реальна державна наукова установа обстежила об’єкт і не змогла визначити причину — рідкісний для 2020-х рівень інституційної залученості.

Механізм повторюваних пожеж залишається відкритим.

📊 Оцінка доказовості: 🟡 середня, справді нерозгадано — найкращий кандидат десятиліття на статус «щиро нерозв’язаного», з надійною ненадприродною науковою установою на записі як «спантеличеною», а не з заявою прихильників.

Джерела: AajTak, ETV Bharat

🎭 «Кам’яний дощ» у Пансалі — Гімачал-Прадеш, Індія, вересень 2025

📅 Вересень 2025 (близько тижня), Пансал, округ Кангра, Гімачал-Прадеш, Індія

🏠 Мешканці повідомляли про нічний «кам’яний дощ» на дахи й подвір’я, включно з камінням з погрозливими написами від руки; «обстріл» цілив у будинки поблизу резиденції колишнього депутата під охороною спецпідрозділу.

👥 Місцеві мешканці; розслідування очолив начальник поліції Маянк Чаудхарі.

📸 Фізичні камені з написами, вилучені поліцією.

🔬 Розслідування окружної поліції під керівництвом Маянка Чаудхарі.

🧪 Поліцейське розслідування.

🎭 Обман формально встановлено: поліція визнала винними в пустощах місцевих дітей.

⚖️ Факт: поліцейське розслідування дійшло іменованого побутового висновку (діти).

Нічого суттєвого не залишилося нез’ясованим — це найчистіше «пояснено» серед усіх кейсів 2020-х у цій добірці.

📊 Оцінка доказовості: 🟢 сильна (як приклад пояснення) — реальне поліцейське розслідування дійшло конкретного побутового висновку, найчистіше розв’язання серед усіх кейсів 2020-х тут.

Нажаль, реальних джерел немає, тільки перекази.

📊 Загальна тенденція десятиліття: аматорський дослідник, що веде блог «The Fortean», зібрав близько 15 заяв про «кам’яний дощ» і «загадкові пожежі» за 2024–2025 роки з Індії, Зімбабве, Таїланду, Індонезії, Есватіні та Філіппін — майже всі з посиланням лише на одне локальне ЗМІ, жодна не досліджена парапсихологічною організацією, більшість формально не розкрита поліцією, яка підозрювала, але не завжди ловила винних (у щонайменше одному індонезійському випадку основна робоча гіпотеза поліції — рогатка). Сам автор блогу відкрито пише: «не можу поручитися за жоден із них». Це саме та картина, яку варто мати на увазі, читаючи заголовок наступного розділу.

Чи стало більше доказів — чи просто стало більше відео?

Якщо розкласти всі 11 кейсів на шкалу доказовості, картина виходить невтішна для будь-якої зі сторін дискусії. Жоден кейс за 37 років не отримав однозначної зеленої оцінки як «сильний доказ реальності явища». Найближче до інституційного визнання підійшов Саут-Шилдс 2000-х — завдяки нотатці представника SPR, який особисто оглянув архів. Найчистіше розв’язання належить не «доказу», а поясненню — поліція в Пансалі просто знайшла дітей із рогатками.

Натомість те, що справді зросло експоненційно, — це обсяг «сирого» матеріалу: з диктофонного запису 2000-х до вірусного CCTV-кліпу 2010-х і локальної новини, що облітає соцмережі за добу в 2020-х. Кількість камер і смартфонів на душу населення зросла у рази. Кількість незалежних, іменованих, тривалих розслідувань — навпаки, впала: у 1990–2000-х ще траплялися парапсихологи, які місяцями їздили на об’єкт з апаратурою; у 2020-х найкращий доступний кейс — це державний науковий інститут, який чесно каже «не знаємо», а не хтось, хто системно документує явище роками.

Сьогодні до цього додався ще один рівень ускладнення — дипфейки й відео, згенеровані штучним інтелектом. Тепер уже не йдеться про те, підробили тарілку ниткою чи ні, — питання в тому, чи існувала камера, яка це знімала. І це, мабуть, головний зсув усієї історії: розслідування паранормального як пошук істини поступово перетворилося на виробництво контенту, де головна метрика — не доказовість, а перегляди. З наукової мети — на розважальну.

Далі буде… але що це буде…
Я не витримав і сфоткав вам реальний полтергейст. Жах? отожбо..

Полтергейст 1989–2026: хронологія одного питання, на яке так і не відповіли

 

Visited 2 times, 2 visit(s) today

Залишити відповідь

Your email address will not be published. Обов'язкові поля помічені із *

Post comment