Сьогоді у нас цікава тема про потойбічне. Тут не обійшлося без відра кави. Бо я готував статтю від простого радянського журнала. Але потім почав цікавитись і все більше і більше і глибше і ось шо вийшло.
Полтергейст після «Юного техніка»: 37 років у пошуках доказів
Як змінювалося ставлення до одного з найдивніших феноменів, від радянського «біополя» до відео на YouTube — через 11 конкретних історій, 1989–2026
У 1989 році журнал «Юний технік» надрукував матеріал про «барабашку» — так у пізньому СРСР жартома й серйозно називали полтергейст, який нібито оселився в кімнаті московського гуртожитку. Це був типовий текст своєї епохи: явище описували не мовою демонології, а мовою навколонаукового, типу «психокінез», «біополе», «електромагнітні аномалії». Найгучнішим «доказом» тих років була ленінградка Ніна Кулагіна, яку роками вивчали радянські фізики — аж поки покадровий аналіз плівки не показав приховані нейлонові нитки й магніт.
Це і є сюжет усієї цієї статті в мініатюрі: явище, яке привертає серйозних дослідників, обростає документацією та і зрештою впирається в те саме запитання, яке ставили ще у 1989-му. За 37 років змінилися інструменти: диктофон поступився цифровій камері, відео камера — камері спостереження, а камера спостереження — смартфону в кишені кожного свідка. Але чи змінилася сама природа доказів?
Щоб відповісти чесно, я не брав «найвідоміші» кейси. Я хотів зібрати ті, що мають реальну документацію — незалежні джерела, іменованих дослідників, фото- чи відеоматеріали, поліцейські або наукові звіти — і навмисно перемішати типи, щоб вибірка не тягнула висновок в один бік.
| Тип кейсу | Що нам дає |
|---|---|
| 👻 Вважається реальним | Що прихильники вважають доказами |
| 🎭 Викритий обман | Як працює містифікація |
| ❓ Нерозгаданий | Де реально залишаються питання |
| 🧠 Психологічний / науковий | Що пояснює сучасна наука |
1989 — точка відліку
Стаття «Юного техніка» пропонувала типовий для пізньорадянської науково-популярної преси набір пояснень: щось середнє між фізикою і містикою — «психокінез» як нібито відкрита, але не пояснена здатність психіки впливати на матерію, «біополе» як умовна енергетична оболонка людини, електромагнітні аномалії — і вже тоді, поруч, обережні застереження про містифікацію. Показово, що найвідоміший «випробувальний» кейс епохи — Ніна Кулагіна — закінчився викриттям: приховані нитки й магніт під час покадрового перегляду плівки. Це та сама модель, яку ми побачимо ще шість разів у цій статті: спершу серйозні дослідники, потім документація, потім — питання, яке ніхто остаточно не закриває.
1990-ті
Три дуже різні історії — і жодна з них не тягне на «сильний доказ». Це саме по собі показовий результат: навіть після ретельного відбору найкраще задокументовані кейси десятиліття виявляються або спростованими, або слабко підтвердженими.
🎭 Фото «привида дівчинки» з ратуші Вема — Шропшир, Англія, 1995


📅 19 листопада 1995, Вем, Шропшир, Англія (обман викрито у 2010)
🏠 Фотограф-аматор Тоні О’Рахіллі знімав пожежу в ратуші Вема і згодом виявив на знімку постать дівчини в старомодному одязі серед вогню. Місцева легенда пов’язала це з 14-річною Джейн Черм, яку звинувачували в пожежі 1677 року.
👥 Заявник — сам О’Рахіллі; фото облетіло світові медіа.
📸 Одна фотографія. Жодних інших свідків «дівчинки», відео немає.
🔬 У 2010 році місцевий житель Браян Лір впізнав ту саму дівчинку на старій листівці 1922 року з газетної рубрики «Фото минулого».
🧪 Пояснення: композит/подвійна експозиція з уже наявного зображення.
🎭 Обман встановлено: «привид» — це фотографія реальної живої дівчинки з 1922 року. О’Рахіллі помер 2005-го, так і не визнавши підробки.
⚖️ Факт: зображення на фото 1995 року збігається з листівкою 1922 року.
❓ Точна техніка підробки — невідома, бо автор помер до викриття.
📊 Оцінка доказовості: — класичний випадок фотомістифікації, розкритий через 15 років незалежно від автора.
Джерела: Wikipedia: Wem Town Hall, Shropshire Star, Ghost Theory
❓ Полтергейст Маккензі — цвинтар Грейфраєрс, Единбург, з 1998

📅 Початок 1998 (злам мавзолею сера Джорджа Маккензі), заяви тривають 25+ років
🏠 Бездомний чоловік проник у зачинений склеп «Кривавого» Маккензі й вийшов із незрозумілими подряпинами. Відтоді сотні відвідувачів нічних екскурсій повідомляють про подряпини, укуси, опіки, непритомність у «В’язниці ковенантерів».
👥 В основному платні учасники екскурсії «City of the Dead» — оператор заявляє про 500+ зафіксованих «нападів» за 25 років.
📸 Фото подряпин/синців у відвідувачів, внутрішній журнал інцидентів туроператора. Незалежної медичної чи судової фіксації не знайдено, відео нападу «в моменті» немає.
🔬 Формального дослідження SPR чи академічного парапсихолога по цьому кейсу не виявлено — облік веде сама комерційна туркомпанія.
🧪 Прихильники: злий дух Маккензі. Скептичні гіпотези для подібних масових феноменів загалом: ефект очікування, тісний темний простір, наявні дрібні травми, які приписують «нападу» в стані збудження — але формального скептичного дослідження саме цього кейса не було.
🎭 Формально обман не доведено, але є явний конфлікт інтересів: єдиний «архів» веде компанія, яка продає квитки на цю ж легенду.
⚖️ Факт: це одна з найцитованіших «локацій із привидами» у Британії з великим об’ємом відгуків відвідувачів.
❓ Механізм подряпин; жодної незалежної перевірки «журналу інцидентів» не існує.
📊 Оцінка доказовості: — величезна за обсягом і славою, але єдиний джерело документації комерційно зацікавлене.
Джерела: Headcount Coffee, Love Scotland
❓ Аскизький полтергейст — Хакасія, Росія, 1994–1995
📅 Серпень 1994 – 1995, село Аскиз, Республіка Хакасія
🏠 У чотириквартирному будинку на вулиці Перемоги мешканці місяцями повідомляли про полтергейст-активність, яка нібито завершилася двома смертями без встановленої медичної причини.
👥 Місцеві мешканці; на місці працювала група Сибірського дослідницького центру аномальних явищ (Томський політехнічний університет) під керівництвом Юрія Якличкіна.
📸 Свідчення мешканців, зібрані дослідниками; протоколи розтину (причину смерті не встановлено). Фото- чи відеоматеріалів не виявлено.
🔬 Група Якличкіна; за деякими даними — перша російськомовна монографія про окремий кейс полтергейста (1996).
🧪 Пояснення дослідників — «психофізичний вплив на нейромережі, що керують серцем» — формулювання, яке не має статусу в медицині; незалежної токсикологічної чи кримінальної перевірки не знайдено.
🎭 Обману не встановлено, але й причину смертей ніхто незалежно не перевіряв.
⚖️ Факт: заяви кількох мешканців протягом місяців; дві смерті справді сталися в цей період.
❓ Причина обох смертей; чи є зв’язок із «полтергейстом» власною інтерпретацією дослідників, а не доведеним фактом.
📊 Оцінка доказовості: — смерті реальні й задокументовані, але причиново-наслідковий зв’язок заявляють самі дослідники-парапсихологи без незалежної перевірки.
Джерела: Мракопедія, Shansonline
🧠 Науковий бонус десятиліття: у 1998 році інженер Кавентрійського університету Вік Тенді пояснив «відчуття присутності» у власній лабораторії стоячою хвилею інфразвуку ~19 Гц від нового вентилятора — саме на межі чутності. Коли вентилятор вимкнули, «привид» зник. Це один із найбільш відтворюваних натуралістичних механізмів, який пояснює відчуття, які часто фольклоризують як полтергейст. Опубліковано в Journal of the SPR (1998). Джерело: Wikipedia: Vic Tandy.
2000-ні
Тут з’являються цифрові камери, кращі аудіозаписи, ранні датчики — і саме тут документація вперше сягає інституційного рівня: до одного з кейсів безпосередньо доклалося Товариство психічних досліджень (SPR).
👻 Полтергейст Саут-Шилдс — Тайнсайд, Англія, 2005–2006

📅 Грудень 2005 – кінець 2006, будинок 42 на Лок-стріт, Саут-Шилдс, Північно-Східна Англія
🏠 Молода пара з малим сином повідомляла про наростаючі явища: предмети, що літали, «порізи» на тілі чоловіка без видимої причини, пляшку з водою, що місяцями балансувала на ребрі, голоси, іграшки, що «розмовляли», повідомлення на дитячій дошці для малювання.
👥 Родина (імена не розкриваються); дослідники Майк Хеллоуелл і Даррен Рітсон із липня 2006, книга 2007–2008.
📸 Фото зміщених предметів, аудіозаписи, відео, диктофонні записи нібито аномальних голосів; дослідники заявляють про 17+ підписаних свідчень.
🔬 Ален Мерді, голова Комітету спонтанних випадків SPR, відвідав архів у жовтні 2009 і опублікував нотатку в Journal of the SPR (том 74.2, №899, квітень 2010).
🧪 Прихильники — полтергейст/RSPK; критики закидали авторам книги, що вони контролюють доступ до власного архіву доказів і оприлюднили лише одне відео низької якості (таблоїду The Sun).
🎭 Формально обману не доведено, але контроль над доступом до доказів — тривожний сигнал, хоч і не доказ фальсифікації.
⚖️ Факт: існує задокументований, книжкового обсягу кейс з іменованими дослідниками, і представник SPR підтверджує, що бачив первинні матеріали.
❓ Самі явища; а також — чи витримає закритий архів повністю незалежну перевірку.
📊 Оцінка доказовості: — найбільш «інституційно підтверджений» кейс у цій добірці, але ослаблений контролем авторів над доказами.
Джерела: The History Press, Spooky Isles, ResearchGate
❓ «Брат Долі» — ферма Пенайфордд, Північний Вельс, 1998–2002+
📅 Початок жовтень 1998, публікація дослідження 2002; явища тривали роками
![Полтергейст 1989–2026: хронологія одного питання, на яке так і не відповіли 5 Brother Doli: Tangnefedd stain [Photo: Michael Daniels]](https://psychicscience.org/Images/tangnefedd-min.jpg)
🏠 У будинку Девіда й Роуз-Мері Гауер на стінах усередині й зовні з’являлися незрозумілі плями та вирізьблені написи — переважно релігійна символіка й слова валлійською.
👥 Родина Гауер; формально досліджував парапсихолог д-р Майкл Деніелс.
📸 Фотодокументація плям і різьблень за 14 візитів у 2000–2001; на одній стіні встановили відеоспостереження з таймлапсом.
🔬 Д-р Майкл Деніелс, публікація 2002 року.
🧪 Родина — паранормальне; сам Деніелс відкрито підозрював обман.
🎭 Остаточно не доведено, але сильно підозрюється: Деніелс жодного разу особисто не бачив явище наживо, а в єдиний момент, коли на стіні під відеонаглядом з’явився новий напис, запис саме «не спрацював» — сам дослідник назвав це «підозрілою обставиною».
⚖️ Факт: парапсихолог з обладнанням (таймлапс-відео) провів пряме розслідування і за ~14 візитів не зафіксував явище.
❓ Як і коли насправді з’являються написи; сам дослідник підсумовує генуїнною невизначеністю, а не розв’язанням.
📊 Оцінка доказовості: — рідкісний приклад добре інструментованого кейсу, де сам дослідник каже «не можу ні виключити обман, ні довести його».
Джерела: Tom Ruffles blog, PsychicScience.org
🎭 «Фотима» — говорючий полтергейст поблизу Томська, Росія, 1997–2001
📅 Грудень 1997 – серпень 2001, селище Світлий поблизу Томська
🏠 У квартирі родини Кисляков сутність на прізвисько «Фотима» нібито почала розмовляти, а згодом — «виходити в телефонну мережу» й телефонувати мешканцям Томська та селища.
👥 Анатолій Кисляков; дослідники Григорій Токаренко, Володимир Уральцев, Віктор Фефелов — останній нібито передавав поліції «підказки» про зниклих людей від «сутності».
📸 Заявлений «багатогодинний відеоархів» 1998–2001, оглянутий журналісткою «Комсомольської правди» 2017 року.
🔬 Незалежного аудіофорензичного аналізу «голосу» не знайдено; документація — блоги (LiveJournal) та одна таблоїдна публікація, не рецензовані джерела.
🧪 Прихильники — паранормальне; твердження про «полтергейста, що дзвонить по телефону» технічно настільки неправдоподібне, що вказує або на фабрикацію, або на розіграші з дзвінками.
🎭 Формального викриття не знайдено, але сама природа заяв — головний червоний прапорець.
⚖️ Факт: існує самвидавна/блогова документація з іменованими місцевими учасниками.
❓ Практично все — якість джерел надто низька, щоб щось стверджувати впевнено.
📊 Оцінка доказовості: .
Джерела: levhudoi.blogspot.com
2010-ті
Era YouTube, CCTV і смартфонів кардинально змінює природу «доказів»: тепер практично будь-хто може мати відео — питання лише в тому, наскільки легко його підробити й наскільки серйозно хтось перевіряє контекст.
❓ «Будинок демона» Латойї Аммонс — Гері, Індіана, США, 2011–2013

📅 Листопад 2011 – лютий 2013 (справу офіційно закрито), 3860 Carolina Street, Гері, Індіана
🏠 Латойя Аммонс, її мати й троє дітей повідомляли про чорних мух, кроки, тінисту постать, а найдраматичніше — під час візиту до лікаря у квітні 2012 один із синів нібито був кинутий об стіну; дітей тимчасово вилучила служба у справах дітей.
👥 Родина Аммонс; соцпрацівниця Валері Вашингтон; поліція; лікар Джеффрі Оньєкву; пізніше команда Зака Багана («Ghost Adventures») викупила й знесла будинок (фільм Demon House, 2018).
📸 Офіційні протоколи служби у справах дітей і поліції (реальні документи, підтверджені Indianapolis Star), «тіньове» фото (пізніше пояснене цифровим артефактом), свідчення медсестри й психолога.
🔬 Служба у справах дітей, поліція, лікарі; скептично переглянув справу Джо Ніккелл (Комітет наукового скептицизму) у статті Skeptical Inquirer 2014 року.
🧪 Родина/частина духовенства — одержимість; Ніккелл — навіюваність, стрес через бідність, розглядає версію синдрому Мюнхгаузена за дорученням; психологиня, що оглядала молодшого сина, зауважила, що «одержима» поведінка проявлялася лише під прямим тиском.
🎭 Юридично «обману» не встановлено, але служба у справах дітей визнала недбалість (не надприродну шкоду) — дітей забрали через безпритульність/прогули, а не демонів.
⚖️ Факт: реальні державні протоколи існують; втрата й повернення опіки задокументовані як наслідок недбалості, а не одержимості.
❓ Свідчення медсестри й клініциста про те, що дитину «кинуло» об стіну, так і не отримали побутового пояснення.
📊 Оцінка доказовості: — незвично добре задокументований державними органами кейс, але паранормальні заяви спираються на кілька драматичних моментів, оспорюваних кваліфікованим скептиком.
Джерела: Wikipedia, Skeptical Inquirer
🎭 Полтергейст у ресторані Jimmy’s World Grill — Лутон, Англія, ~2015
📅 Приблизно 2015, Лутон, Англія
🏠 Клієнт почув гуркіт; на записі CCTV було видно, як тарілка, столові прибори й стілець падають/рухаються з порожнього столу, коли поруч нікого немає.
👥 Керівник ресторану Рехан Анвар; клієнт, що повідомив про інцидент.
📸 Один запис CCTV, широко розповсюджений через YouTube/Tumblr/таблоїди.
🔬 Формального розслідування паранормальним товариством не знайдено — суто вірусний інтернет-контент.
🧪 Прихильники — паранормальне; скептики вказують на легкість підробки невидимою волосінню й на мертву зону поза кадром прямо перед столом.
🎭 Формально не підтверджено, але технічна критика (волосінь, сліпа зона, відсутність інших свідків, крім самого запису) достатньо сильна, щоб більшість скептиків вважали це постановкою.
⚖️ Факт: відео справді знято в цьому ресторані.
❓ Особу «жартівника», якщо він був, так і не встановили.
📊 Оцінка доказовості: — типовий приклад жанру CCTV-вірусності 2010-х: ефектна картинка, нуль незалежного розслідування, правдоподібний низькотехнологічний спосіб підробки.
Джерела: Unexplained Mysteries
🔴 «Готель з привидами» у Малайзії — вірусне відео, поширене 2016
📅 Відео стало вірусним наприкінці 2016; фактично знято в 2015
🏠 На кадрах жінку нібито скидає зі стільця, а стіл — жбурляє через кімнату їдальні без видимої причини.
👥 Іменованих реальних свідків під час вірусного поширення не знайшлося.
📸 Один відеокліп, підхоплений великими виданнями, включно з Daily Mail.
🔬 Неформально розслідували блогери-дебанкери (Anomalies Research Society), які відстежили джерело.
🧪 Пояснення знайдено: кадри — сцена з малайзійського документального фільму-драматизації 2015 року Bangunan, який заявляв, що знятий у реально «переслідуваній» будівлі, але був постановочним фільмом, а не спонтанним записом CCTV.
🎭 Це не «обман» самих режисерів (вони знімали документальну драму), а класичний випадок вирваного з контексту перепакування — постановочну сцену видали за «реальне відео CCTV».
⚖️ Факт: справжнє походження кадрів (конкретний фільм 2015 року) встановлено.
❓ Чи витримують незалежну перевірку власні заяви фільму про «справжню будівлю без спецефектів» — не підтверджено.
📊 Оцінка доказовості: — цифрова вірусність позбавила відео контексту; ілюструє, як «докази» цифрової епохи циркулюють у відриві від джерела.
Джерела: Higgypop, Anomalies Research Society
🧠 Науковий бонус десятиліття: у 2011 році журнал Neurocase опублікував рецензований клінічний випадок людини з «полтергейст-подібними» переживаннями, дослідженими через кількісну ЕЕГ і локалізацію джерела сигналу (sLORETA) — спробу знайти нейрофізіологічний, а не паранормальний корелят явища. Доступний лише реферат, тож деталі варто перевіряти окремо. Джерело: Tandfonline.
2020-ті
Головна риса десятиліття — не нові якісні розслідування, а вибух низькоякісних вірусних заяв у локальних медіа й соцмережах при майже повній відсутності іменованих професійних дослідників чи наукового супроводу. Це саме те запитання, яке я ставлю в кінці статті.
❓ Загадкові пожежі в Дханбаді — Джаркханд, Індія, 2025
📅 З 27 лютого 2025, місцевість Мастерпара, Дханбад, штат Джаркханд, Індія
🏠 У будинку Аншумана Чаудхарі неодноразово й нібито спонтанно спалахували пожежі в різних місцях (штори, шафи, речі) навіть після відключення електрики. Родину, включно з літніми батьками, дружиною й дочкою, змусили покинути дім.
👥 Родина Чаудхарі; пожежна служба (початково безрезультатно); тричленна наукова команда Центрального інституту дослідження вугільних пожеж (CIMFR) — вчені Сантош Рай, Девашіш Мішра, Н. К. Могалі, надіслана заступником комісара Дханбада.
📸 Огляд місця справжньою державною науковою установою; масштабне висвітлення хіндімовними ЗМІ (ETV Bharat, Aaj Tak).
🔬 CIMFR — реальна, кваліфікована наукова установа (зазвичай займається виявленням пожеж у вугільних шахтах) — безпосередньо обстежила об’єкт.
🧪 Пожежна служба причини не знайшла; CIMFR виключила витік газу, але прямо визнала, що явище виходить за межі їхньої звичайної експертизи, і причину не встановила.
🎭 Обману не встановлено.
⚖️ Факт: реальна державна наукова установа обстежила об’єкт і не змогла визначити причину — рідкісний для 2020-х рівень інституційної залученості.
❓ Механізм повторюваних пожеж залишається відкритим.
📊 Оцінка доказовості: — найкращий кандидат десятиліття на статус «щиро нерозв’язаного», з надійною ненадприродною науковою установою на записі як «спантеличеною», а не з заявою прихильників.
Джерела: AajTak, ETV Bharat
🎭 «Кам’яний дощ» у Пансалі — Гімачал-Прадеш, Індія, вересень 2025
📅 Вересень 2025 (близько тижня), Пансал, округ Кангра, Гімачал-Прадеш, Індія
🏠 Мешканці повідомляли про нічний «кам’яний дощ» на дахи й подвір’я, включно з камінням з погрозливими написами від руки; «обстріл» цілив у будинки поблизу резиденції колишнього депутата під охороною спецпідрозділу.
👥 Місцеві мешканці; розслідування очолив начальник поліції Маянк Чаудхарі.
📸 Фізичні камені з написами, вилучені поліцією.
🔬 Розслідування окружної поліції під керівництвом Маянка Чаудхарі.
🧪 Поліцейське розслідування.
🎭 Обман формально встановлено: поліція визнала винними в пустощах місцевих дітей.
⚖️ Факт: поліцейське розслідування дійшло іменованого побутового висновку (діти).
❓ Нічого суттєвого не залишилося нез’ясованим — це найчистіше «пояснено» серед усіх кейсів 2020-х у цій добірці.
📊 Оцінка доказовості: — реальне поліцейське розслідування дійшло конкретного побутового висновку, найчистіше розв’язання серед усіх кейсів 2020-х тут.
Нажаль, реальних джерел немає, тільки перекази.
Чи стало більше доказів — чи просто стало більше відео?
Якщо розкласти всі 11 кейсів на шкалу доказовості, картина виходить невтішна для будь-якої зі сторін дискусії. Жоден кейс за 37 років не отримав однозначної зеленої оцінки як «сильний доказ реальності явища». Найближче до інституційного визнання підійшов Саут-Шилдс 2000-х — завдяки нотатці представника SPR, який особисто оглянув архів. Найчистіше розв’язання належить не «доказу», а поясненню — поліція в Пансалі просто знайшла дітей із рогатками.
Натомість те, що справді зросло експоненційно, — це обсяг «сирого» матеріалу: з диктофонного запису 2000-х до вірусного CCTV-кліпу 2010-х і локальної новини, що облітає соцмережі за добу в 2020-х. Кількість камер і смартфонів на душу населення зросла у рази. Кількість незалежних, іменованих, тривалих розслідувань — навпаки, впала: у 1990–2000-х ще траплялися парапсихологи, які місяцями їздили на об’єкт з апаратурою; у 2020-х найкращий доступний кейс — це державний науковий інститут, який чесно каже «не знаємо», а не хтось, хто системно документує явище роками.
Сьогодні до цього додався ще один рівень ускладнення — дипфейки й відео, згенеровані штучним інтелектом. Тепер уже не йдеться про те, підробили тарілку ниткою чи ні, — питання в тому, чи існувала камера, яка це знімала. І це, мабуть, головний зсув усієї історії: розслідування паранормального як пошук істини поступово перетворилося на виробництво контенту, де головна метрика — не доказовість, а перегляди. З наукової мети — на розважальну.
Далі буде… але що це буде…
Я не витримав і сфоткав вам реальний полтергейст. Жах? отожбо..


